Рембрандт та Амстердам: як взаємозалежність води у каналах

 

Рембрандт та Амстердам: як взаємозалежність води у каналах




 

 

         За життя Рембрандта, Амстердам був щедрий та відкритий до щасливих митей митця, а іноді жорстокий та несправедливий, відібравши те саме щастя до краплини. Їх шлях поруч був довгий і вони, близькі та далекі один до одного дихали повітрям, яке тут свіже та вологе. Але зараз Амстердам присвячує себе Рембрандту, як колись художник присвятився місту. Зворушує, що ця присвята міста не суто формальний акт, хоча для того є солідний привід, 400-річчя великого митця.

         Вода каналами тече повільно у супроводь лебедям, які ні коли нікуди не поспішають. Тут панує денна тиша, побоюючись розбудити мешканців на баржах, що притулилися уздовж усіх каналів. Злегка дзинчать велосипеди, проносячись у великій кількості повз канали. І то створює атмосферу легкості, проводячи тебе з містка на місток незнайомими вулицями.

         Якщо не брати до уваги залізничний вокзал, через який, більшість потрапляє до Амстердаму, то в культурному сенсі, дороги та канали міста ведуть до будинку Рембрандта. Туди направляються власні ноги, як пізнього вечора у блуканні центром, де не обминути вулиць червоних ліхтарів, так і в день, щоб привідкрити двері та потрапити у простір митця.

         Будинок Рембрандта по вулиці Jodenbreestraat 4, де він жив та працював більше 20 років і з якого, Амстердам  викинув його за несплату податків та величезні борги. Збанкрутілого Рембрандта змусили все продати, позбавивши стару, по тодішнім міркам, людину звиклого затишку та тепла, чим нанесли величезних моральних втрат. Після цього він напише власний автопортрет у образі апостола Павла. У той час, бідний Рембрандт, ймовірно, навіть і не уявляв, наскільки він багатший за всіх, бо він володів талантом генія.

         Сьогоднішній Амстердам вибачається перед ним, повернувши йому будинок та намагаючись відтворити атмосферу дому. В архівах міста збереглися усі описи майна Рембрандта. У музейному проспекті зазначено, що мета міста відшукати справжні речі митця й повернути їх на своє місце. Вже проведена велика робота й багато речей оселилися за старою адресою. Дім наповнюється та починає своє нове життя, звертаючись до колишнього господаря, – „Вибачте, пане Рембрандт”. Чи можемо ми собі уявити таку ситуацію в Україні?! Щоб хтось перед кимсь вибачився і хоч з страшенним запізненням, але б спромігся усе повернути.

         Атмосфера в домі чудова, дивишся через вікно на вулицю з похиленим будиночком навпроти, на канал з тими самими лебедями, й розумієш, що дуже схожий пейзаж бачив Він. Милуєшся у дзеркалі, в якому був його відбиток. На стінах досить середній живопис, який він купував. Особливо вражає майстерня-студія з мольбертами та грубим табуретом.

         А далі, зовсім незвичайна кімната колекції Рембрандта, який збирав чучела заморських тварей, переважно, черепах, риб, крокодилів. Все дуже цікаво й дивно. В цій самій кімнаті, де зовсім під незвичайним кутом відкривається Рембрандт, лежить книга відгуків – старанно емітований під старий манускрипт, до якого прив’язане гусяче перо. І хоча ніколи не писала я у книгах відгуків, даного разу не стрималась від величезної спокуси щось прошкрябати кирилицею на рихлому папері чорними чорнилами.

         Тут зібрана чудова колекція його офортів, що розташувалась на мансарді, відмежувавшись новітнім виставковим приладдям від основного начиння дому. А у маленькій його офортній на другому поверсі декілька разів на день робляться офорти на старому станку, який технічно не зазнав віянь прогресу. Сушиться папір, приємно пахне фарба. Відчувається дихання.

         Рейхсмузей зберігає його шедеври.  „Єврейська наречена” неймовірна за кольором. Сидиш біля неї, ходиш чи стоїш, а кольори неначе вплавлені, ворушаться та живуть у всій неосяжності відтінків, перетікають та сполучаються. Це колір Рембрандта, у таємницю якого ні хто не посвятився. Був у захваті від цієї картини Ван Гог. Цього ювілейного року в Амстердамі проходить виставка  „Ван Гог і Рембрандт”, на якій представлено 25 робіт живопису, графіки та листів, у яких Ван Гог розмовляє з Рембрандтом.

         Перед роботами митця дуже добре сидіти, вони просто вимагають від тебе часу та зосередженості. Перед величезним та буйним „Нічним дозором” можна притулитись у куточку на підлозі та спостерігаєш за Рембрандтом, глядачами, охоронцями. На зеленому тлі зали, темні обличчя останніх, індуса та, ймовірно, корейця, трішечки збивають тебе у просторі нашого сучасного чудернацького часу. Ми звикаємо до таких реалій світу, але у добу Рембрандта навіть засушені крокодили були страшно дорогою екзотикою.

         Також у цей рік Амстердам дарує Рембрандту незвичайну виставку „Чи дійсно Рембрандт?” робіт, що після останніх експертиз було визнано не автентичними; виставку „Рембрандт-Караваджио”, на якій зустрічаються два генія XVII сторіччя; виставку „Неймовірний Рембрандт”, інспірації  сучасних художників творчістю великого майстра.

         А також Амстердам місто квітів, вклоняється Рембрандту гарячими жовто-червоними тюльпанами, названими у його честь.

                                                                                                                 2006

 



Обновлен 19 апр 2014. Создан 13 янв 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником