Уроки Лідера

 
 

Уроки Лідера




Повертаючись з далека на свято православного Різдва, з першого кроку у літаку, виникло імпульсивне бажання переглянути газети. Приємною стала лише перша мить занурення у рідну мову. А далі... Як громом вдарила стаття Наталі Хоменко, написана на спомин Данила Даниловича Лідера. І було відчуття, що я повертаюсь вже в інший Київ, який поховав “останнього аристократа у мистецтві”.
Чим далі ми відходимо від приголомшуючого факту смерті, цієї по-справжньому блискучої людини-митця, педагога, філософа, тим по крихіткам народжується відчуття, що неймовірно розрізнений інтелектуальний Київ, пробує жити після Лідера, постійно згадуючи Майстра. Й блиск особистості, що так багато встиг зробити плідного, мудрого, доброго, загоряється над небосхилом справжньою зіркою. Тим більше, що це так по Лідерські – система перетинань малого й великого світів.
У буденності молоко проливається калюжею на столі, у лідерському “Тев’є-Тевель” воно виплескується на небі Чумацьким шляхом. У монологах, що залишили нам образ Лідера відзняті при підтримці Центру творчих ініціатив, він говорить: “Я знаходжусь на шляху. І я свідомо обриваю. Вишу на кінцівці маятника. Я знаю свої можливості, поступальної долі вже не має, а повтори не потрібні”.
Він покине театр, але залишаться його учні, яких він вчив, перш за все, тримати рівень думки, а потім відпускав у життя. “Саджав чергового “лідерченятка” у човник, вивозив на середину киплячої театральної ріки та жбурляв за борт: якщо зможеш – випливеш! А сам швиденько за весельце і до себе, на охайненький німецький острів” – згадує Андрій Александрович.
Продовження ідей вчителя – то учні. З Сергієм Маслобойщиковим ми розмовляли про Данила Даниловича.
У нашому рідному художньому інституті ви вчилися на графіці, у майстерні плакату. Як й чому потрапили до Лідера?
Мені завжди подобалась аура його майстерні де панував теплий клімат. Було відчуття, що там знаходяться люди, яких ти давно й добре знаєш. У нас природою закладені поняття “свій”, “чужий”. Уся театральна майстерня була своєю. Таке дивне відчуття, яке навіть немає бажання аналізувати, Лідер був дуже свій.
З вашої точки зору, у чому найголовніший внесок Лідера в українську сценографію?
Я вважаю, що він був одним з тих, хто позбавив сценографію рабства. Довгий час ми мали модель, коли мистецтво театрального художника сприймалось як суто прикладне. Він зробив сценографію невід’ємним елементом режисури вистави. І в цьому його найвища заслуга. Концепція Лідера – спектакль придумує художник, через те, що він творить простір. Думаючи над тим, що це значить, я схильний вважати це близьким до того, як Бог “придумував” Світ, бо Він „творив” Простір.
Що вражало й захоплювало в Лідері?
Він був людиною дуже широкого кругозору і в водночас дуже могутній духом. Ні які обставини не збивали його з висоти. Він не піддавався спокусам світу та завжди був зосереджений на головних речах. У нього повністю був відсутній елемент побутової істерії. Саме ці якості Лідера дають мені можливість казати про аристократизм духу. Тому що нинішній естетичний та антологічний процеси я розглядаю як суцільне плебейство.
Залишилась у пам’яті його худенька фігура і при цьому велична постава, то як він ходив по коридорах інституту. До речі, на зібраннях інститутського ареопагу з нагоди захисту дипломів, він завжди сидів у кінці столу, але була впевненість, що він не є його продовженням.
Проте він не був і анахоретом. Лідер вмів інтегруватись не спускаючись. Він був абсолютно відкритий, демократичний. Говорив про високі речі просто.
Як проходило Лідерське навчання ремеслу на рівні думки, ідеї?
У його майстерні ніколи не було дрібненьких розмов про те, як і з чого робити декорації. Мова йшла про концепції, простір, світовідчуття. З цього і виростала певна конкретика. Він завжди був проти усякого роду прикрашань та декорувань.
Чи маємо ми можливість казати про школу Лідера?
Так, він сформував школу, створив підґрунтя для того, щоб зрушити український театр. Його школа – як метод спілкування з життям, через естетичний ключ. Лідер реально володів методом, що значно більше за ремесло.
Як, за ідеєю Лідера, має стояти питання про національний театр?
Питання національного у театрі для нього співпало з маленькою крапкою, яку він завжди шукав. За Андрієм Тарковським, це “останній нерозчинний кристал людства”, з якого згодом щось пророщується. Лідер прагнув до очищеного, свіжого подиху світу, його зір був дуже гострий. А “національне” для нього, ймовірно, спосіб знайти відповідну інтонацію.

До сороковин Данила Даниловича Лідера в Академії образотворчого мистецтва й архітектури відкрилась виставка його учнів, де були представлені роботи І. Білецького, О. Кримець, О. Рудюк, Т. Русецької, Т. Волошинової, Г. Криволап, І. Сільваші, К. Косьяненко, Г. Духовичної. Як інсталяція, передуюча експозиції, лежав розбитий горщик... В горі над ним висів портрет митця, який за життя надав йому символічної глибини.
2003


Создан 08 сен 2010



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником