Прозорий світ Андрія Бокотея

 
 

Прозорий світ Андрія Бокотея




Андрій Бокотей – ректор Львівської академії мистецтв, заслужений діяч мистецтв України, організатор Міжнародних симпозіумів скла, що проходять у Львові. З його ім’ям пов’язаний розвиток сучасного світового руху у художньому склі, так званого “studio glass movement”. І саме за його ініціативою, це стало реальністю артистичної ситуації в Україні. У його послужному списку величезна кількість міжнародних виставок, серед яких багато персональних. Сьогодні він, безперечно, маестро художнього скла. Проте слава та визнання ніколи не ходили за ним слідом. На шляху до скла значну роль відігравав Його величність – випадок, в якому не було випадковості.

Знаходячись у майстерні Андрія Бокотея та маючи нагоду розмовляти з митцем, надзвичайно шляхетною, вишуканою та водночас простою, доброю людиною, виникли асоціації. Як не парадоксальні вони з першого погляду, але художник дуже схожий за характером на той матеріал, якому присвятив своє життя. У його особі неймовірним образом поєднались титанізм та сила природного, стихійного духу, як розпечена до біла вулканічна маса гарячого скла, що дихає з скловарних печей неначе гієна вогняна та витонченість сприйняття світу, тендітність душі, прозорість думок, що нагадують скло у холодному стані.
Життєвий шлях починався для А. Бокотея зовсім не просто, несучи тягар втрати батька, якого репресували за те, що був священиком. У дитинстві Андрій займався музикою, грав на баяні та рисував, а мати розвішувала його малюнки на стінах у домі. Зі слів художника, у мистецтво він потрапив випадково. Одного разу його малюнки побачив ректор, тоді ще Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва, що приїздив зі студентами на практику до Мукачева і запропонував стати вільним слухачем, своєрідним кандидатом до вступу у вуз.
Початок навчання пов’язаний із відділенням монументального живопису, що невдовзі було закрито, ймовірно, через непересічність викладачів, які там працювали. Але йому поталанило потрапити до Романа Сельського та Карла Звіринського. Згодом, Андрій Бокотей переходить до відділення кераміки. Упродовж шести років він вчився з Любомиром Медвідьом, Зіновієм Флінтою, Іваном Марчуком, Петром Марковичем, Богданом Галицьким, які були “ударною групою” курсу.
На початку 1960-х років у найбільшому мистецькому закладі Галичини, панувала досить несприятлива атмосфера до творчості, як не дико це зараз звучить. Проте, це сталося через його заідеологізованість та відверту заангажованість владою, яка насильницьки зрощувала себе, руйнуючи засади гуманізму та мистецької традиції. Як промінь світла знань, ерудованості, порядності та людяності, як альтернатива до офіціозу виникає приватна школа Карла Звіринського, яку згодом учні назвуть “підпільною академією”. Кістяк цього неформального угрупування складала саме “ударна група”, а також Роман Петрук, Леся Крип’якевич та Олег Мінько.
Андрій Бокотей у розмові про пошуки власного творчого “я”, звернув особливу увагу саме на досвід спілкування з Карлом Звіринським: “Я можу сказати, що мені повезло у житті, що я потрапив у таке середовище. В домі у пана Карла ми діставали справжню гуманітарну освіту, про яку у нас просто не можна було б й гадати”. А потім додав: “Не знаю як так сталося, але у ті часи про наші зібрання ніхто не знав. Нас пронесло, правда, до пори до часу”.
Після закінчення інституту у 1965 році Андрія Бокотея залишають викладачем на кафедрі. Він починає працювати над кандидатською дисертацією “Кераміка Чернігівської губернії”. У цей самий час відбувається знайомство зі склом через замовлення світильників для шоколадного бару “Світоча”. “В інституті я склом не займався, – каже Андрій Андрійович, з неймовірно простим поясненням – не цікавило. Проте зустрівшись зі склом, більше від нього вже не відходив”.
Далі йшов 1972 рік. Андрію Бокотею, майже на останньому етапі проходження бюрократичних процедур, не дають захистити дисертацію, усувають з викладацької посади “як такого, що не може працювати у ідеологічному вузі”, пригадавши усе минуле, аж до репресованого батька.
Тут виявився у нього сильний стрижень, що дав можливість не тільки утриматись у мистецтві, але згодом вийти переможцем ситуації. Ставши вільним художником, на скільки статус “вільноcті” дозволяв радянський регламент, Андрій Бокотей починає активно працювати над монументальними замовленнями, роблячи освітлення для ресторанів, готелів, театрів та автовокзалів у Львові, Хмельницькому, Харкові, Ужгороді та Тюмені. З того жив, а в вільний час працював на гуті. То був єдиний та надійний притулок і порятунок митця.
На Львівській кераміко-скульптурній фабриці працювала експериментальна бригада гутників, фінансована художнім фондом СРСР і тут збирались у творчих відрядженнях провідні художники з Росії, Вірменії, Грузії, Прибалтики. Це дало можливість “невиїзному” Бокотею познайомитись з багатьма митцями, що їздили по світах набувати досвід, дізнаватися про сучасні ідеї та напрямки розвитку скла. Тут він зустрівся з Борисом Смирновим, головним художником Ленінградського заводу художнього скла, лідером авангардно-експериментального руху.
Штудії у художньому склі відкривали величезні можливості для пошуків та експериментів. “Я не мав фаху зі скла, відповідно, не знав що можна, а що не можна. Я робив що хотів і почував себе дуже сміливо,” – каже Андрій Бокотей. Співпрацюючи з хіміками він досягає різноманітних технологічних ефектів, робить живописні розтяжки, наповнює внутрішній простір прозорих куль різноманітними фігурками, рідиною. Експериментуючи, як каже художник, “бавиться” барвниками, металевими дротиками, тощо. І від тієї гри розкутої фантазії, народжується абсолютно нове за якістю скло, що стає не матеріалом, а ідеєю.
Специфіка гутного виробництва, гутного творення полягає у співпраці художника, перш за все, з майстрами. Так з Іваном Мацієвським Андрій Бокотей працює вже 30 років, а першими вчителями-гутниками були Мечислав Павловський, Петро Думич, Олексій Гера. У дуеті з гутником художник виступає як композитор, що продумує образ твору, потім робиться репетиція з “камерним оркестром” гутників де корегується кожен крок, і далі, сам процес творення. “Проте у цьому процесі завжди йде імпровізація. Як би ти не знав скло, завжди щось там викрутиться, потече і ти ловиш той момент та розвиваєш, як підказує матеріал. Навіть буває так, що завершений твір не такий цікавий, як процес творення,” – пояснює художник.
Сміливі новації Андрія Бокотея, тонкі творчі знахідки, пластичні та кольорові ходи демонструють безперечну силу індивідуального потенціалу митця. Його склопластика у інтер’єрному просторі виборює для себе місце, яке традиційно посідали живопис, графіка, скульптура. Скло Бокотея не йде всупереч природним властивостям матеріалу, а навпаки, розширивши та змінивши своє функціональне призначення, воно більше розкрило кольорові, пластичні та інші художні можливості.
У кольорових пластах звучить мелодія гірських водограїв, сідає сонце, народжується новий день, даючи можливість відчути абстрактні ілюзії форм. У внутрішньому просторі куль відбуваються диво зародження стихій через складні кольорові сполучення. Як прозоре скло нездатне приховувати таємниці свого внутрішнього простору, так і людина, у чій вибагливій фантазії народжуються подібні ідеї та образи, неспроможна жити за законами фальші. У тому є мабуть найцікавіша та найпотаємніша історія відповідності твору та його творця.
У 1981 році Андрій Бокотей в перше серйозно заявив про себе, як митець нової генерації. Разом з колегами з Росії він бере участь у виставці “Скло, образ, простір”, що проходила у Ленінграді. З того часу його твори все активніше починають виставлятися та поступово змінювати традиційне ставлення до скла у напрямку до образотворення.
У 1988 році Андрій Бокотей приймає участь у міжнародному симпозіумі зі скла у Новому Борі (Чехія). Проте відсутність досвіду виступу на представницьких форумах далася у знаки. Він розгубився і задуманий вдома видовищний твір, не вийшов. Ця творча невдача лише підштовхнула митця до творчих пошуків. Він бореться з невпевненістю, закомплексованістю, відчуваючи власну силу, здібності, жагу до експерименту. У нього народжується велике бажання організувати симпозіум у Львові, подібний до чеського.
Завдячуючи його ініціативі та досить рідкісним якостям характеру митця, бути, водночас, по-справжньому творчою особистістю та блискучим організатором, у 1989 році у Львові відбувається перший, тоді ще всесоюзний симпозіум гутного скла. Долаючи моральні та матеріальні перешкоди, у боротьбі з провінційною буденністю, симпозіуми почали нарощувати свої оберти. “В цілому світі нема такої дружби між художниками, як між склярами. Митців, які пізналися з гарячим, вулканічним матеріалом, щось зігріває. Він гартує людей” – каже Андрій Бокотей.
Сьогодні Андрій Бокотей, як хрещений батько цих акцій, мріє про створення музею скла у Львові, добірка якого вже налічує більше 300 творів.
Останнім часом, Андрій Бокотей, як філософ скла, пробує сили у розкритті глибинних тем. Багатофігурна композиція, при огляді якої передбачені „подорожі” навколо неї, це як ідея руху людства у цивілізаційному процесі так і руху кожної людини від народження до смерті. Є тут і біблійний підтекст – Мойсей виводить євреїв з Єгипту. Пластика кожної окремої фігури помножена на суголосся загального композиційного руху виводить у простір, де звучить мелодія “Let’s me go”. І дійсно, що може бути найбільш зворушливим у житті ніж можливість ходи, що кожному дає безмежжя шансів від кохання до ненависті. А мистецтво Бокотея, ловить мить невпинного руху, підносячись до справжніх висот.
Художнє скло, як чудовий та неповторний витвір душі та вогню, здавна притягувало та вабило людське око, а тим хто присвятився йому, складали оди. У 1710 році Монах Климент віршував:
«Достойны и гутники великой похвалы:
Где сосуды честные робят и крыштали».
Євген Євтушенко, інтуїтивно наслідуючи попередника, проте вже у індивідуалістичному ключі, як ознаці сучасності, продовжив:
«Стекло Андрея Бокотея
есть Божья добрая затея».
2002


Создан 08 сен 2010



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником