Пісня про квітучий цвіт землі, або гобелени Людмили Жоголь

 
 

Пісня про квітучий цвіт землі, або гобелени Людмили Жоголь




Людмила Жоголь – народний художник України, академік Української академії архітектури, кандидат мистецтвознавства. Її творчий доробок колосальний, про що свідчить навіть суха мова цифр – участь у 97 виставках від республіканського до міжнародного рівнів, з яких 27 персональних, автор понад 220 гобеленів, 6 книжок та більше 100 статей. Тільки у Києві її гобелени прикрашають 21 громадський інтер’єр. Твори знаходяться у багатьох музеях України, у Єревані, Баку, Мінську, Москві, Торонто, Сан-Дієго, а також у посольствах України в Австрії, Греції, Бразилії. То є об’єктивна інформація, крізь яку проглядає дуже активна, впевнена та сильна творча особистість.
Її творче кредо: “Як фахівець старшого покоління, вважаю, що митець повинен удосконалювати свою творчість все життя, продовжуючи вчитися на кращих зразках світової культури та народного мистецтва. Не розумію тих, хто працює “на потребу одного дня”, аби тільки відрізнятися від усього світу”.
Образ художниці вишуканий, з величною поставою, нагадує романтичну грузинську княгиню. Вона заворожує магією спілкування, тримаючи шляхетність стилю, у якому, де не де, мерехтять нотки зворушливої сентиментальності. Вміння радіти чужим успіхам, відкритість, безперечна інтелігентність, як провідний мотив життя, ведуть її по бурхливому сьогоденню, не даючи можливість загубитися у буденній сірості. Буденність та Жоголь, це взаємо виключення.
Кожна зустріч з художницею – це яскравий спалах емоцій, що засвідчує інтенсивність її буття. Заворожує її енергійність, мобільність, фантазійність молодої душі та раціональна логіка зрілості і досвіду. З думкою – “маю встигнути”, вона і зараз творить прекрасні, життєрадісні гобелени та пише статті.
Залита світлом її простора майстерня на горищі одного з будинків на вулиці Горького. Атмосфера просто чудова. Ми разом розставляємо роботи під стінами, серед яких вже багато гобеленів датованих 2004 роком. Вони, як слухняні діти, що стоять рядочком, красиві, чисті та, в одночас, прості, як перший день Творіння. Художниця робить цікаві коментарі: “Гобелен “Моя квітка – будяк” схожий на мене за характером, а в гобелені “Зима” у нижньому кутку прилаштувалась зграйка пташок, то члени моєї родини”.
Народилась Людмила Жоголь 23 травня 1930 року у Києві. Як найбільш радісне враження дитинства вона згадує бабусин садочок на Куренівці, що у травні наповнювався пахощами квітів, проте коли ставало зимно він сумнів. Пробудження землі й цвітіння перших квітів на власний день народження, сприймалося як не з чим незрівнянний подарунок природи.
Творчість Людмили Євгенівни Жоголь, це цілий пласт художньої культури ткацтва. Вона справжня чародійниця гобелену, якому уклінно присвятилась майже п’ятдесят років тому, закінчивши з відзнакою Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва. Її гобеленний живопис спирається на техніку та технологію традиційного ткацтва у поєднанні з сучасною естетикою. У творчості художниці з’єднались образність і логіка українського народного килима, ткацтва, вишивки, з французьким класичним гобеленом, а також модерні пошуки ткацтва П. Пікассо та Ж. Люрса.
У 1960-му році у швейцарській Лозанні відкривається міжнародний центр художнього текстилю, на базі якого раз на два роки проходили творчі бієнале. Напрямок діяльності центру був перш за все пов’язаний із впровадженням модерністських та постмодерністських тенденцій у текстилі. Людмила Євгенівна неодноразово приймала участь у цьому престижному форумі текстильників. На тлі загальних експериментів з новими техніками та матеріалами, які художники намагались привнести у мистецтво текстилю, що часто робило твори лише одноднівками, вона визначить для себе магістральну лінію, яку сформулює: “досягнення синтезу народного мистецтва з сучасними інтер’єрами”. Саме на цій основі й будуть ґрунтуватися її авторські пошуки.
Традиційність гобеленів Жоголь, саме за технікою, давало більші можливості зосереджувати увагу на їх художній виразності. У цьому розумінні, її пошуки докорінно відрізнялись від українського гобелену 1950-х років, що робився, своєрідною копією до живописних полотен, тим самим нівелюючи специфіку цього виду мистецтв.
Шлях Л. Жоголь у мистецтві текстилю завжди був невід’ємно пов’язаний з архітектурним середовищем. Довгі роки вона завідувала відділом лабораторії монументального мистецтва текстилю та кераміки при Київському зональному інституті типового та експериментального проектування житлових і громадський споруд.
Першим її значним замовленням став готель “Київ” (початок 1970-х). При активній позиції Л. Жоголь, але з достатніми труднощами вдалося довести, що у комплексному замовленні художник має підключатися до формування внутрішнього простору приміщень на етапі проектування будівель. Саме це сприяло б створенню гармонійного середовища, де б людина себе почувала комфортно при “підтримці” творів мистецтва. Це був, новий, та, безперечно, прогресивний крок у розумінні тогочасної архітектури.
За тих часів у готелі „Київ” Людмилі Жоголь вдалось втілити ідею створення цілісних інтер’єрів, оформлення яких відповідало національній специфіці. Єдність образного рішення усіх текстильних елементів: веретів, портьєр, скатертин, гобеленів, підкреслювало вивірене стилістичне рішення. За творчі роботи для готелю “Київ” художниці були присуджені Дипломи Академії мистецтв СРСР та спілки архітекторів СРСР.
Як вважає Людмила Євгенівна, саме національне оформлення інтер’єрів готельних комплексів можуть бути цікавими для іноземних туристів. До речі, саме за таким принципом створена міжнародна індустрія готелів “Хілтон”, де сучасні будівельні технології узгоджуються з інтер’єрним дизайном, який включає національно-етнографічні елементи.
У гобеленах Людмили Жоголь, присвячених здебільшого темі квітів, присутня вітальна сила землі, що радіє й сумує разом з нами. Трагедії Чорнобилю художниця присвятила цілу серію гобеленів, де цвіт плодючої землі передано із надзвичайним драматизмом. Триптих “Як не любити таку землю”, що знаходиться у постійній експозиції Державного музею українського народного і декоративного мистецтва, виводить образ квітів: соняшника, люпину, льону на рівень символів. Прийнявши, а точніше відчувши, цю страшну подію людства, наслідки якої значно більше за екологічні, Л. Жоголь робить гобелен за власними рядками “Останній раз лечу у вись, бо крила опалив Чорнобиль”. Тут, як у кожному гобелені, у нижньому куті виплетена дата – 1990 рік, а далі знак питання...
Більшим оптимізмом із цієї серії вирізняється триптих “І буде життя”, де на абстрактному зломі чорної, червоної та білої площин проростають тільки ті квіти, що цвітуть наприкінці квітня. Це як надія на збереження сенсу життя у протистоянні з техногенністю цивілізації.
Більшість гобеленів Людмили Жоголь останнього десятиліття тяжіють до станкових форм. Подібні твори могли б стати справжньою окрасою приватних помешкань, перетворюючи житлове середовище на затишний дім. Але у словах художниці відчутне розчарування, що наразі елітарне мистецтво ручного гобелену не є актуальним, хоча актуальною, начебто залишається тема про модний інтер’єр.
Кожна робота Людмили Жоголь це ціла філософія, вони „виношені” у емоційному плані і ретельно відібрані образно. Мовою квітів, на думку художниці можливо відобразити усю глибину світу. У роботі “Золотий дощ”, передано стан травневого дощу, що проливається на землю золотими й сріблястими смугами і цінується у народі, як справжнє золото. Одна з останніх робіт на рядки Олександра Пушкіна “Пора, брат пора”, неймовірна інтенсивна за кольором, передає досить бурхливий, урочисто-збуджений настрій. “Моя філософія – каже художниця – усе в житті закінчується, але кінець усьому має бути красивим”.
За східною філософією, усе велике у світі має свій відбиток у малому, так і в гобелені Людмили Євгенівни Жоголь “В краплині дощу” проспівана лірична пісня краси рідного краю – красі України.
2001-2004


Создан 08 сен 2010



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником