Віктор Рижих - лицар з пензлем

 
 

Віктор Рижих - лицар з пензлем

До 70-річчя від дня народження



В образі Віктора Рижиха, у його поведінці, манерах звернення і навіть конституції тіла є відблиск іскри Дон Кіхота. Лицар доблесті та честі з палкими очима, наповненими ентузіазмом, з нотками авантюризму, є за своїм духом художником-шестидесятником. Коло його друзів-однодумців – Ю. Луцкевич, А. Лимарєв, І. Григор’єв, М. Вайнштейн. Пануючий тоді в мистецтві суворий стиль формував мову художників, а вони фіксували, а точніше, карбували образами епоху.
Віктор Рижих народився 1933 року в Омську. Батько Іван Іванович працював доцентом сільськогосподарського інституту й натхненно малював у вільний час. Нереалізований творчий потенціал батька, Віктор буде черпати уповні. Він не уявляв себе без олівця, постійно брав участь у конкурсах дитячого малюнку. Шлях юнацьких мистецьких шукань привів його в майстерню омського художника А. Ліберова.
На згадку про край дитинства та про тісні родинні стосунки у 2003 році написано портрет діда Івана Кириловича, що працював головним лісником Омської губернії. Це спомин про родинність, як дуже важливий елемент нашого комфортного співіснування у короткому часі вічного життя. Ретро-портрет зроблено з фотографії 1925 року із сімейного альбому.
На п’ятому курсі Київського художнього інституту студент та фантазер Віктор Рижих зустріне красуню своїх мрій. Сон перейде у реальність і своє кохання до Галини Неледви він збереже на все життя.
У художньому інституті він навчається в майстерні історичного живопису, де вчителями були К. Трохименко, В. Пузирьков, Л. Чичкан. Дипломну роботу “На Донбасі” він захистить з відміткою “добре”. До того довгий час лазив у шахти і навіть гасив пожежі, набираючись вражень для цієї роботи.
Художника цікавлять його сучасники, народ, суспільство, але не партія. Він пише цілі цикли жанрових картин “Молоде поповнення”, “Реліквії Бресту”, “Металурги”, “Пошук”, “Комінтерн”. Підкреслено монументально-графічний акцент у цих творах надає їм бажаної лаконічності. У його полотнах гостро відчувається прагнення до вивіреної фіксації моменту, що набуває історичної якості. Тут важливою є сама ідея, що окреслює формулою певне явище. За висловом самого художника, він працює не стільки у живописі, скільки у образотворчому мистецтві, де первинним є образність як така. „Все що я робив, – зазначає Віктор, гордо підвівши голову з сивим волоссям та дивом збереженим юнацьким поглядом, – то все чесно намальоване”. І додасть: “Я несу відповідальність за кожну з робіт”.
Наприкінці 1960-х років він захоплюється спортивною тематикою. Сповнений оптимізмом, створює у Спілці художників підсекцію спортивної тематики і очолює її майже двадцять років. За цей час були написані картини “Гімнастки”, “Хокеїсти”, “Біг”, “Тренування”, “Київський футбол” та багато інших. Він чітко, за бездоганною логікою сюжетів, вибудовує композиції та водночас передає стриманість емоцій. Його твори легко запам'ятовуються. В них завжди присутні простота сюжету, мінімізація ритмів, чітка концентрація уваги на змістовому центрі. У картинах художника лаконічна мова, відсутня жага до експериментів і як альтернатива, існує особистісна вагомість.
Віктор Рижих – майстер композицій. Згодом, коли він перейде до серій європейських краєвидів, він зауважить, посміхнувшись, з долею мудрого гумору: “Я – Левітан архітектурного пейзажу”. В 1974 році він уперше їде за кордон в Італію, в країну де повітря наповнено мистецтвом. Від тоді його улюбленими митцями стають Паоло Уччелло, П’єро делла Франческа та Моранді. Художник зізнається, що тільки після цієї подорожі, він відчув себе за духом, за стилем особистості північноіталійським художником.
У його пейзажних мотивах Італії, Франції, Іспанії, викарбувані чіткі профілі скульптур, моноліти споруд. Глухі тіні від палючого південного сонця та поодинокі хмари, тримають урівноважений простір полотен, створюючи міцний баланс землі заселеної не людьми, а їх мистецькими шедеврами та небом, як світом горнім. “Моїм глибоким переконанням, – напише художник, – є те, що українська культура належить до загальноєвропейської традиції, а точніше – до середземноморського її ареалу. І тому тематика ряду серій моїх творів не заперечує національній орієнтації, а навпаки, підкреслює її європейськість”.
Останнім часом художник пише чудові, вишукані за стилем натюрморти. У маленькому форматі картин зібрано цілий світ невибагливих речей. Усі вони крихітки культури, переважно, з кераміки та порцеляни, придбані на блошиних базарах Європи. В цих предметах присутні певні характери, що перейшли від рук майстрів-виконавців. У сполученнях форм, фактур, кольорів простежується німий діалог минулих часів, свідками якого ми опиняємось.
Спілкуючись з Віктором Рижих у його майстерні, постійно доводилось ловити себе на думці, як приємно вести розмову з реалізованою людиною, що має чітку власну позицію по відношенню до світу, професії. І при цьому повністю відсутній комплекс генія. Він відкритий до мистецтв, до своїх колег. “Я люблю мистецтво в інших”, – відмітить Віктор Рижих. І складеться остаточне враження – він художник за покликом, фахом та долею.
2004


Создан 11 сен 2010



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником